Як бачиш, я — не подарунок долі.
Терпи таку, або втікай щодуху,
Поки ще ми не з’їли пуда солі
І світ не встиг замкнутися наглухо. … Свавільна, гостра, не терплю розлуки.
Я, мабуть, від природи трохи з перцем. Дивися сам, до кого тягнеш руки,
Щоб потім не хапатися за серце.